маржинка

МАРЖИ́НКА, и, ж., діал.

Пестл. до маржи́на.

Корові привиділося, мабуть, що то Фенчучка йде її доїти та й несе пашу, бо то якраз час до видою, а маржинка свій час знає (Марко Черемшина);

Наша ґаздині мала хату й маржинку і всяку розкіш, то її шовки не в диво, ні... (К. Гриневичева);

Наш народ, що довгі віки жиє в оцих горах, працює, плекає свою маржинку (У. Самчук);

Різдво – свято перемоги дня над ніччю, свято сподіванок, свято родючості маржинки (І. Пільгук).

Значення в інших словниках

1. маржинка — маржи́нка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. маржинка — -и, ж., діал. Пестл. до маржина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маржинка — ХУДО́БА збірн. (четвероногі сільськогосподарські свійські тварини), СКОТИ́НА, СКОТ, ХУДО́БИНА розм., ЖИВОТИ́НА розм.; ТОВА́Р, БИ́ДЛО розм., МАРЖИ́НА діал., МАРЖИ́НКА діал. (великі рогаті свійські тварини).  Словник синонімів української мови
4. маржинка — МАРЖИ́НКА, и, ж., діал. Пестл. до маржи́на. Корові привиділося, мабуть, що то Фенчучка йде її доїти та й несе пашу, бо то якраз час до видою, а маржинка свій час знає (Черемш., Тв., 1960, 73).  Словник української мови в 11 томах
5. маржинка — Маржина, -ни ж. Скотина. Вх. Зн. 35. Тітка... завела його (пастушка) до багача, чи не взяв би до маржини. Федьк. ум. маржи́нка.  Словник української мови Грінченка