маркація

МАРКА́ЦІЯ, ії, ж.

1. Те саме, що розмежува́ння.

Виникає умовна маркація, поділ, який зумовив у літературному житті країни створення та існування двох головних таборів: по один бік, офіційно схвалені й підтримувані, – ВУСПП, “Молодняк”, по другий – ВАПЛІТЕ, “Марс” та так звані “неокласики” (з наук. літ.).

2. Виділення додаткової ознаки, яка вичленовує щось з-поміж інших подібних.

У роботі з'ясовано засоби і способи, закономірності вербальної маркації центральних понять у досліджуваних локальних культура (з наук. літ.);

У поезії Франка усі буддійські маркації (“сансара”, “нірвана”, “Будда”), як показує структуральний аналіз, мають далеко не буддійський сенс, хоча й типологічно являють собою аналог буддійського світосприйняття (з наук.-попул. літ.);

Детальна експертиза включає в себе коригування тексту високопрофесійним коректором із маркацією найбільш важливих нюансів та грубих помилок (з газ.).