марнолюбство
МАРНОЛЮ́БСТВО, а, с., рідко.
Те саме, що пиха́ 1; пихатість, гонористість.
Семен і тепер, в урочисту хвилину життя, не зрадив себе, – суворість оберігала його горду душу від марнолюбства й суєти (О. Довженко);
Себастьян з гордовитою пихою озирався навкруги. Він був тут цар і бог. Одначе його марнолюбство не знаходило вдоволення (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)