марнолюбство
МАРНОЛЮ́БСТВО, а, с., рідко. Те саме, що пи́ха́ 1; пихатість, гонористість.
Семен і тепер, в урочисту хвилину життя, не зрадив себе, — суворість оберігала його горду душу від марнолюбства й суєти (Довж., Зач. Десна, 1957, 368).
Словник української мови (СУМ-11)