марнослов

МАРНОСЛО́В, а, ч., розм.

Той, хто любить багато і беззмістовно говорити; базіка.

Базікало і марнослов, “свій в дошку”, як про нього казали друзі, він скрізь знаходив собі послідовників (С. Добровольський);

Я сказав своїм колегам, що ми обдурюємо себе, увірувавши, начебто творимо великі діла, бо діла ті повинні служити не нам, а тим людям, що дивляться на нас із пітьми .. і вони назвали мене марнословом (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. марнослов — марносло́в іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. марнослов — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
3. марнослов — -а, ч., розм. Той, хто любить багато і беззмістовно говорити; базіка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марнослов — МАРНОСЛО́В, а, ч., розм. Той, хто любить багато і беззмістовно говорити; базіка. Базікало і марнослов, "свій в дошку", як про нього казали друзі, він скрізь знаходив собі послідовників (Добр., Ол. солдатики, 1961, 91).  Словник української мови в 11 томах