марнословець

МАРНОСЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Те саме, що марносло́в.

Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних, їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Значення в інших словниках

1. марнословець — марносло́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. марнословець — див. балакучий; брехливий  Словник синонімів Вусика
3. марнословець — -вця, ч. Те саме, що марнослов.  Великий тлумачний словник сучасної мови