маршовий
МАРШОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до марш¹.
На маршовому полi вiдбувалися вiйськовi заняття (І. Пільгук);
І може, тільки ця бурхлива маршова ніч здатна була викликати Брянського на одвертість (О. Гончар);
Тихо, глухо, мов здалека, з-за гори, доноситься гомін, .. чується маршова козацька пісня (Панас Мирний);
Бетховен підвівся, сів за клавікорда, і тиха кімната затремтіла від мажорних акордів, за якими покотилися у бойових ритмах маршові інтонації (Р. Іваничук);
...І нараз нізвідки наринула хвиля жару й навально забухало в скронях – дарма що тіло заведено продовжувало свій рух уперед, у розгонистому ритмі нечутної маршової (О. Забужко);
– Тут, Максиме, буде набережна, – сказала Катря .. – Гранітні парапети, зручні сходи, маршові площадки (Н. Рибак).
2. Якого направляють із запасу до діючої армії для поповнення її (про військові частини).
Прийшов командир маршового батальйону. Почався переклик (В. Собко);
Снився мені молодий солдат, що пішов з маршовою ротою на фронт і не повернувся (П. Колесник);
Полковник Болеслав Фіялковський взявся до справи рвучко, отримавши під своє командування два маршові батальйони піхоти (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)