маріонетка
МАРІОНЕ́ТКА, и, ж.
1. Лялька в ляльковому театрі, якою керує актор за допомогою спеціального пристосування.
Люди снуються туди і сюди – хто знає, куди й для чого, а все це разом подібне до театру маріонеток, в якому режисер переплутав порядок п'єси (М. Коцюбинський);
Ноги механічно ступають по бруку, і я самому собі здаюсь маріонеткою, що то оживає, то раптом осідає, бездушна, підвладна примсі свого хазяїна (П. Колесник);
* У порівн. Капітан Володін смикається, мов маріонетка (Я. Качура).
2. перен. Про людину, уряд і т. ін., що сліпо виконують чиюсь волю.
Всі зрозуміли, що прокурор тут зовсім ні до чого, що це маріонетка (І. Багряний);
Негідник! Дурень! Безвольна маріонетка в чужих руках! (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)