маріння
МАРІ́ННЯ, я, с., рідко.
Те саме, що ма́рення.
Чув крізь те маріння, як дід розповідав онукові, й невістці, й своїй старій його, Максимову, епопею (І. Багряний);
В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Ю. Смолич);
У санітарному вагоні, скований .. марінням страшної ночі, лежав Ромашко (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)