маріння
МАРІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що ма́рення.
В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47);
У санітарному вагоні, скований.. марінням страшної ночі, лежав Ромашко (Кучер, Квітує жито, 1938, 42).
Словник української мови (СУМ-11)