1. Словник української мови у 20 томах

маріння

МАРІ́ННЯ, я, с., рідко.

Те саме, що ма́рення.

Чув крізь те маріння, як дід розповідав онукові, й невістці, й своїй старій його, Максимову, епопею (І. Багряний);

В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Ю. Смолич);

У санітарному вагоні, скований .. марінням страшної ночі, лежав Ромашко (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маріння — марі́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. маріння — див. марення Словник синонімів Вусика
  3. маріння — -я, с., зах. Те саме, що марення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маріння — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. маріння — Ма́рення і марі́ння, -ння марі́ння, див. ма́рення Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. маріння — МАРІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що ма́рення. В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47); У санітарному вагоні, скований.. Словник української мови в 11 томах