маскувати
МАСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кого, рідко. Одягати кого-небудь у маскарадний костюм, надівати на когось маску (у 1 знач.).
Маскувати дітей на вечір ялинки;
// під кого і без дод. Одягати когось у незвичайний костюм, щоб ніхто не впізнав.
Тепер старшини, добувши десь червоні кубанки, саме маскували своїх їздових під козаків (О. Гончар).
2. що, перен. Приховувати свої вчинки, думки і т. ін. чимось показним, удаваним.
Це почуття, трохи принизливе для нього, він старався маскувати ще більшою свободою й недбалістю рухів (І. Франко);
Андрій навіть не намагався маскувати своє презирство (І. Багряний);
Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (С. Чорнобривець);
Братство вже не маскувало слідів обшуку: меблі були зсунуті з місць, стіни й підлога покопирсані, книжки й рукописи порозкидані (М. Дашкієв).
3. Прикриваючи, ховаючи кого-, що-небудь, робити непомітним, невидним для когось.
Сапери й взвод стрільців вийшли в поле. Закладали фугаси, маскуючи їх (М. Трублаїні);
Перемога! Вікон маскувати вже не треба (І. Нехода);
Це були вози-халабуди, схожі на циганські кибитки – у них партизани маскували кулемети й навіть легкі гармати (В. Шкляр);
Трава, звисаючи до самісінької води, маскувала довге кермове весло (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна).
Словник української мови (СУМ-20)