матеріалізм
МАТЕРІАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Один з двох основних напрямів у філософії, що визнає об'єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первинність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей; протилежне ідеалізм.
Матеріалізм доводить, що рай, і пекло, і так звана душа – це вигадки попів (О. Довженко);
До лікарів звертаються пацієнти з фобіями місць, кольорів, абстрактних понять матеріалізму, нескінченності, симетрії, довгих слів (з газ.).
2. Вузькопрактичне, раціоналістичне ставлення до дійсності; схильність заперечувати ідеальне, високе.
– Ні, Наталочко (!), математики замало у вас! От що! А без неї ви пропаща людина в теперішніх, наскрізь матеріалізмом перенятих часах! (О. Кобилянська);
// розм. Ставлення до дійсності з погляду особистих вигод; корисливість.
Він заявив Швейкові, що від завтрашнього дня починає нове життя. Пити алкоголь – це, мовляв, грубий матеріалізм, а треба вести духовне життя (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
△ (1) Діалекти́чний матеріалі́зм – філософське вчення марксизму, яке з матеріалістичних позицій дає пояснення дійсності, способів її пізнання й перетворення.
Діалектичний матеріалізм розробив важливе положення щодо соціальної обумовленості знань (з навч. літ.);
(2) Істори́чний матеріалі́зм – у філософії марксизму-ленінізму: вчення про загальні закони розвитку суспільства та їх дію в різних суспільно-економічних формаціях.
Карасик підвівся: – Вибачте, я вже мушу додому йти. Мені теж треба сісти за історичний матеріалізм (Б. Антоненко-Давидович);
(3) Метафізи́чний матеріалі́зм – напрям у філософії, що сформувався у XVII–XVIII ст., представники якого визнавали первинність матерії та вторинність свідомості щодо явищ природи, але розглядали суспільні явища з позицій ідеалізму та користувалися метафізичним методом пізнання.
Філософською основою класичних уявлень [фізиків XIX ст.] був метафізичний матеріалізм (з наук. літ.);
(4) Механісти́чний (механі́чний) матеріалі́зм – течія в метафізичному матеріалізмі XVII–XVIII ст., послідовники якої зводили всі види руху до механічного, ціле – до простої суми складових частин.
Механічний матеріалізм .. освятив форму, забувши про духовний плід, про таємничу квітку буття (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)