матеріалізм

МАТЕРІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Один з двох основних напрямів у філософії, що визнає об'єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первинність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей; протилежне ідеалізм.

Матеріалізм доводить, що рай, і пекло, і так звана душа – це вигадки попів (О. Довженко);

До лікарів звертаються пацієнти з фобіями місць, кольорів, абстрактних понять матеріалізму, нескінченності, симетрії, довгих слів (з газ.).

2. Вузькопрактичне, раціоналістичне ставлення до дійсності; схильність заперечувати ідеальне, високе.

– Ні, Наталочко (!), математики замало у вас! От що! А без неї ви пропаща людина в теперішніх, наскрізь матеріалізмом перенятих часах! (О. Кобилянська);

// розм. Ставлення до дійсності з погляду особистих вигод; корисливість.

Він заявив Швейкові, що від завтрашнього дня починає нове життя. Пити алкоголь – це, мовляв, грубий матеріалізм, а треба вести духовне життя (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

△ (1) Діалекти́чний матеріалі́зм – філософське вчення марксизму, яке з матеріалістичних позицій дає пояснення дійсності, способів її пізнання й перетворення.

Діалектичний матеріалізм розробив важливе положення щодо соціальної обумовленості знань (з навч. літ.);

(2) Істори́чний матеріалі́зм – у філософії марксизму-ленінізму: вчення про загальні закони розвитку суспільства та їх дію в різних суспільно-економічних формаціях.

Карасик підвівся: – Вибачте, я вже мушу додому йти. Мені теж треба сісти за історичний матеріалізм (Б. Антоненко-Давидович);

(3) Метафізи́чний матеріалі́зм – напрям у філософії, що сформувався у XVII–XVIII ст., представники якого визнавали первинність матерії та вторинність свідомості щодо явищ природи, але розглядали суспільні явища з позицій ідеалізму та користувалися метафізичним методом пізнання.

Філософською основою класичних уявлень [фізиків XIX ст.] був метафізичний матеріалізм (з наук. літ.);

(4) Механісти́чний (механі́чний) матеріалі́зм – течія в метафізичному матеріалізмі XVII–XVIII ст., послідовники якої зводили всі види руху до механічного, ціле – до простої суми складових частин.

Механічний матеріалізм .. освятив форму, забувши про духовний плід, про таємничу квітку буття (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. матеріалізм — матеріалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. матеріалізм — -у, ч. 1》 Науковий напрям у філософії, що визнає об'єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первісність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей; прот. ідеалізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. матеріалізм — матеріалі́зм (франц. materialisme, від лат. materialis – речовинний) визначальний напрям у розвитку філософії, який виходить з того, що світ існує сам по собі, ніким не створений і не знищуваний, закономірно змінюється... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. матеріалізм — Філософський погляд, згідно з яким матерія є єдиною субстанцією; протилежність спіритуалізму та ідеалізму; в історії філософії виступав у формі: м. механістичного (світ як механізм, який управляється за законами механіки, XVII-XVIII ст.)... Універсальний словник-енциклопедія
  5. матеріалізм — МАТЕРІАЛІЗМ (від лат. materialis — речовинний) — філософське вчення, згідно з яким матерія первинна, а свідомість, дух — вторинні. Філософський енциклопедичний словник
  6. матеріалізм — МАТЕРІАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Науковий напрям у філософії, що визнає об’єктивність існування зовнішнього світу, незалежність його від людської свідомості, первісність матерії та вторинність мислення, пізнаваність світу і його закономірностей... Словник української мови в 11 томах