матерія
МАТЕ́РІЯ, ї, ж.
1. тільки одн., філос. Об'єктивна реальність, що існує поза людською свідомістю й незалежно від неї.
Одно лиш вічне без початку й кінця, Живе і сильне, – се є матерія (І. Франко);
Це нічого, що всі існують окремо, кожен по собі, є щось єдине, спільне поза матерією, часом, простором (В. Дрозд).
2. тільки одн. Те, з чого складаються всі тіла в природі; речовина.
Лисиці, леви, ластівки і люди, зеленої зорі черва і листя матерії законам піддані незмінним (Б.-І. Антонич);
[Кречет:] Коли життєве коло закінчується нормально і розпад матерії іде природно, то почуття страху зникає і людина спокійно чекає кінця (О. Корнійчук);
В місцях великого скупчення матерії були присутні сильні збурення вакууму (О. Авраменко, В. Авраменко);
Річ дуже ймовірна, що жива матерія буде, зрештою штучно створена (з наук.-попул. літ.).
3. перен., розм. Предмет розмови; тема.
Та коли нашому авторові не щастить з матеріями високими, то, може, йому більше пощастить у змалюванні сцен із щоденного життя (І. Франко);
[Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити про сі матерії (Леся Українка);
[Горлов:] Ну, редактор вискочив із статтею, як той Пилип з конопель. Для нього це [радіозв'язок] темна матерія (О. Корнійчук).
4. тільки одн., розм. Те саме, що ткани́на 1; матеріал (у 3 знач.).
Так кравець крає, як матерії стає (П. Чубинський);
Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І. Нечуй-Левицький);
Звідкілясь тягли шматки брудної матерії, далебі – рештки риз і ряс (І. Багряний);
Вона тримала в руках якусь матерію, готуючись приміряти (Б. Антоненко-Давидович);
– Вона [важка індустрія] всьому голова. Будуть у нас машини – буде й матерія (Григорій Тютюнник).
5. тільки одн., спец. Гнійні виділення; гній (у 1 знач.).
Віспяна матерія.
△ Шотла́ндська ткани́на (мате́рія) див. ткани́на.
◇ (1) Висо́кі мате́рії:
а) складні для розуміння поняття.
– Та що ж це з вами сталось таке, Лука Семеновичу? То ви б наввипередки бігали, то вам об високих матеріях балакати хочеться? (Панас Мирний);
– Ти говориш так, ніби справді розумієшся на хімії .. Тобі ще рано судити про такі високі матерії (В. Собко);
б) незвичайні, небуденні теми розмов.
Тільки вони [Явдоха] трохи прості. Якби вони були ученіші, щоб часом з ними можна і об високих матеріях побалакати (Панас Мирний);
Став і почав розвивати високі матерії про те, яким можна було б проектувати цей вузол... (М. Білкун).
Словник української мови (СУМ-20)