матриган
МАТРИГА́Н, у, ч., діал.
Беладона.
Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля – одален, матриган і підойму (М. Коцюбинський);
* У порівн. І вона, майже безтямна, ніби напоєна матриганом, і собі зсувається на землю (М. Матіос).
Словник української мови (СУМ-20)