матрикс
МА́ТРИКС, у, ч.
1. біол. Дрібнозерниста речовина, що заповнює внутрішньоклітинні структури і порожнини між ними.
Розщеплення білків ядерного матриксу порушує структурну організацію ядра (з наук. літ.);
Ліпідний матрикс може бути ефективним середовищем для взаємодії білкових молекул на порівняно великих відстанях (з навч. літ.).
2. полігр. Спосіб виготовлення еластичних форм високого друку.
Технологія матрикс.
Словник української мови (СУМ-20)