матриця
МА́ТРИЦЯ, і, ж., спец.
1. техн. Частина штампа із заглибленням або отвором, що відповідає формі, що її оброблюють, у яку входить пуансон (у 1 знач.).
Штамп для випинання має роз'ємну матрицю, що дає можливість вийняти з нього готову деталь (з навч. літ.);
// Штамп із витисненим у ньому заглибленням, що точно відповідає формі оброблюваної деталі.
Відповідно до технологічної схеми в матриці викреслюють контури отворів, по яким оформлюють елементи деталі (з навч. літ.);
Робота на пресі виявилась складнішою, ніж вона гадала. Знати, як міняється матриця, як підтягти гайку, – це ще не все (Д. Ткач).
2. Форма, яку знімають із набору й використовують для відливання стереотипу в друкарні.
Уже 1804 року з ініціативи фундатора університету В. Каразина куплено чотири друкарські верстати, матриці для 12 кириличних і трьох латинських шрифтів, численні інші матеріали (з наук. літ.).
3. матем. Математичний об'єкт у вигляді прямокутної таблиці, що є сукупністю рядків і стовбців, на перетині яких знаходяться матричні елементи.
Зазвичай матриці представляють двовимірними (прямокутними) таблицями (з навч. літ.).
4. книжн. Загальна основа, схема чого-небудь.
На практиці граматики Хомського застосовують для аналізу тільки разом з pізноманітними матрицями відношень (із журн.).
△ (1) Ма́трця інциде́нтності мат. – одна з форм представлення графа, у якій вказується зв'язок між інцидентними елементами графа (ребро (дуга) і вершина).
Рядки матриці інцидентності відповідають вершинам, а стовбці – ребрам (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)