матриця
МА́ТРИЦЯ, і, ж., спец.
1. Штамп із витисненим у ньому заглибленням, що точно відповідає формі оброблюваної деталі.
Матриця.. — заглиблена форма для виливання літер (букв) набору, для виготовлення набору в наборних машинах, для видавлювання.. монет, медалей, штемпелів тощо (Курс фізики, III, 1956, 123);
З Х ст. почав розвиватися спосіб тиснення срібла й золота на спеціальних штампах — матрицях (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 418);
Робота на пресі виявилась складнішою, ніж вона гадала. Знати, як міняється матриця, як підтягти гайку, — це ще не все (Ткач, Крута хвиля, 1954, 175).
2. Картонна форма, яку знімають із набору й використовують для відливання стереотипу в друкарні.
З Москви матриці "Правди" за середу запізнилися (Автом., В. Кошик, 1954, 278).
3. Сукупність математичних величин, певним способом розміщених у прямокутній таблиці.
Теорія матриць; Квадратні матриці.
Словник української мови (СУМ-11)