матюк
МАТЮ́К, а́, ч., розм.
Вульгарна лайка (звичайно з образливо вжитим словом мати).
Він стає людиною. Поволі забуває матюки, переходить на рідну мову (У. Самчук);
Через мить вода вирвала .. у нього люльку із зубів і змила з голови бриля. – Переймай! – загорланив він, вигрібаючись із води, кленучи дідів, прадідів і прапращурів таким матюком, що аж верби поприщулялися (Григорій Тютюнник);
Головним двигуном будови і цього разу виявляється горілка, щоправда, підсилена горловими прорабськими матюками (Ю. Андрухович);
Гори заповнюють душу, а матюки, як дренажні стоки, виносять увесь негатив назовні (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)