махновець

МАХНО́ВЕЦЬ, вця, ч., іст.

Той, хто належав до руху під проводом отамана Н. Махна.

Роки йшли крізь мороз і вітер, на полях не стихало, гуло... Лютували махновці-бандити, коли знов я прийшов на село (В. Сосюра);

– Дідусю, а то правда, що ви були махновцем? – Значить правда, коли діти дражняться, – спокійно кидає дід Лука. (О. Гончар);

Два передостаннi бої загiн мав з нiмцями i махновцями, останнiй, на Збручi, – з поляками (Р. Андріяшик);

Якщо тоненький шар історичної самоосвіти не зраджує мене, махновців у Києві не бувало (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. махновець — махно́вець іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. махновець — -вця, ч., іст. Той, хто належав до збройного формування отамана Махна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. махновець — МАХНО́ВЕЦЬ, вця, ч., іст. Той, хто належав до контрреволюційної банди отамана Махна. Роки йшли крізь мороз і вітер, на полях не стихало, гуло… Лютували махновці-бандити, коли знов я прийшов на село (Сос., І, 1957, 240).  Словник української мови в 11 томах