маховик
МАХОВИ́К, а́, ч.
1. техн. Те саме, що махо́ве ко́лесо (див. ко́лесо).
Обливаючись потом, Юхим крутив маховики січкарні (С. Чорнобривець);
Розповідають, що коли він служив у економії Бразуля, то засперечався із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика (Григорій Тютюнник);
Леонардо да Вінчі винайшов маховик для прядіння і мотання шовку (П. Загребельний);
* У порівн. Чапай далі перевертається в ліжку навколо власної осі, так ніби хтось його уві сні розкручує, мов якийсь маховик, бажаючи запустити в дію щось дуже важливе для цього світу (С. Жадан).
2. перен. Розпочата дія, процес.
Так звані періоди бурхливого або спокійного Сонця запускають або зупиняють маховик епідемій чи пандемій на Землі, впливають на здоров'я, врожаї (О. Бердник);
Жнивовий маховик приминав поля: все зібрати дощенту нічого не лишити. Чорними зернами на землю падав піт (Б. Харчук);
Рятувального тайм-ауту нiхто не давав. А узяти самiй не вистачало рiшучостi або вигадливостi. Маховик зайнятостi набирав швидкостi (Г. Вдовиченко);
Юридичний маховик все-таки зрушив з місця: засідання відбулося (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)