махом
МА́ХОМ, присл., розм.
Дуже швидко, умить.
Прийшло махом – пішло прахом (прислів'я);
І перших Філа, Тамариса На землю махом поваляв [Турн] (І. Котляревський);
Сахно .. відштовхнулася від педалі й махом кинулася назад через борт (Ю. Смолич);
Дзенькнув дзвіночок, до зали квапливо зайшли двоє чоловіків.. Махом випивши горілку, по-братньому поділилися соком і так само квапливо пішли (А. Кокотюха);
Ти махом опинилася в смішних, незграбних, сутулих відмінницях (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)