махом
МА́ХОМ, присл., розм. Дуже швидко, умить.
Прийшло махом — пішло прахом (Укр.. присл.., 1955, 213);
І перших Філа, Тамариса На землю махом поваляв [Турн] (Котл., І, 1952, 284);
Сахно.. відштовхнулася від педалі й махом кинулася назад через борт (Смолич, І, 1958, 99).
Словник української мови (СУМ-11)