махорка
МАХО́РКА, и, ж.
1. Однорічна рослина родини пасльонових, листя та стебла якої використовують для виготовлення тютюну, а також як сировину в хімічній промисловості.
Плантації махорки тяглися схилами від осель, упираючись у старе русло маленького струмочка (О. Десняк);
Кримінальники якось примудрялися добувати в зоні самосадну махорку (А. Кокотюха).
2. Курильний тютюн нижчого сорту, виготовлений із цієї рослини.
Він набив люльку і почав смоктати міцний, задурливий тютюн; але й жорстока махорка не втішила йому нервів (М. Старицький);
В хаті так смерділо махоркою й цибулею, що Радюк мусив затулить носа (І. Нечуй-Левицький);
Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник);
– Шако, в цьому домі не знайдеться, часом, сигарет, сигар чи, принаймні, махорки? (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)