махонути
МАХОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Підсил. до махну́ти 1, 2.
Махонула макогоном і фашиста просто в лоб – бах! (Остап Вишня);
Одного із таких джиґунів Санька схопила за шиворот і так махонула ним у ворох пшениці, що він зарився по самі п'яти (Григорій Тютюнник);
– Позалатував деякі дірки в канцелярії та й махонув на Великий Фонтан до своїх, – сказав Навроцький (І. Нечуй-Левицький);
А давайте... а давайте махонемо туди сьогодні!.. Га?.. (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)