махорчаний
МАХОРЧА́НИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що махо́рковий.
У сільраді ніде було голці впасти. Народ стояв стіною, повитий махорчаним димом (Я. Качура);
“Пху”, – кадить димом Тимко, сердито збиває на підлогу махорчані іскри (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)