мачати
МАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що, діал.
Умочати, мочати.
Відриваючи по шматку мамалиґу та бгаючи її в руках на галки, він мачав ті галки в юшку з квасом (М. Коцюбинський);
– Мачаю сухарі в зупу, в каву, молоко і так їм. Так мені смакує (Ю. Винничук);
Іванцьо песика вигодував із заячої лапки, мачав її в молоко і давав йому ссати (М. Дочинець);
Мама смажила рум'янi деруни, а тато розтирав у полумиску базарний сир зi сметаною, аби було у що мачати картоплянi пляцки (Г. Вдовиченко);
* Образно. Сам він не раз мачав пальці в таких справах, помагав заплутувати найпростіші справи (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)