машталір
МАШТАЛІ́Р, а, ч., заст.
Візник.
Мій машталір, в'їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати (О. Стороженко);
Дрібно цокотять по брукові колеса відкритого ландо, туго натягує віжки машталір (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)