маятися
МА́ЯТИСЯ, ма́юся, ма́єшся, недок., розм.
1. Жити в тяжких умовах, переживати труднощі.
Мається, як горох при дорозі (Номис);
Бачу, як на світ тебе мати породила; Бачу, як ти маялась і як започила [померла] (Я. Щоголів);
// Переживати фізичні або душевні муки, неспокій.
– Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло – біжу до тебе (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Тинятися.
Вийду собі, сяду де в садку, та як задумаюсь..; робити що ніякої охоти нема. Так і маюсь цілий день (Марко Вовчок).
2. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що майорі́ти 3; розвіватися.
По траві, як в ніч по небу Яснії зірки, Веснянії, запашнії Маються квітки (М. Костомаров).
3. діал. Битися (про серце).
Приложила я руку до її серця, – ще трошечки мається (Ганна Барвінок).
◇ (1) Ма́ятися по сві́ту (на сві́ті) – жити нещасливо, неспокійно, зазнаючи всіляких труднощів, злигоднів і т. ін.
Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла (Марко Вовчок);
І батько мій... там же в Нових Кодаках жив і маявся на світі сто і п'ятнадцять літ (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)