меандр
МЕА́НДР, у, ч.
1. геол. Закрут, крутий поворот у течії річки.
В приазовській частині Причорноморської низини великих річок нема .. Річки течуть у дуже широких долинах, по дну яких вони виписують круті меандри (з навч. літ.).
2. У мистецтві – геометричний орнамент, візерунок у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами.
Нижче цих кокошників [на соборі] проходив цегляний декоративний пояс з узором у вигляді меандра (з наук. літ.);
Узори татарські, що я в Криму зібрала.., надто подібні до українських, найчастіше стрічаються фігури, хрести, зірки, меандр і такі подібні (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)