меандр
МЕА́НДР, а, ч.
1. геол. Закрут, крутий поворот у течії річки.
В приазовській частині Причорноморської низини великих річок нема.. Річки течуть у дуже широких долинах, по дну яких вони виписують круті меандри (Геол. Укр., 1969, 313).
2. У мистецтві — геометричний орнамент, візерунок у вигляді ламаної або кривої лінії зі звивинами.
Нижче цих кокошників [на соборі] проходив цегляний декоративний пояс з узором у вигляді меандра (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 515);
Узори татарські, що я в Криму зібрала.., надто подібні до українських, найчастіше стрічаються фігури, хрести, зірки, меандр і такі подібні (Л. Укр., V, 1956, 63).
Словник української мови (СУМ-11)