медовий
МЕДО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мед 1.
Він узяв гарно вирізувану дерев'яну ложечку і, звільна висисаючи медові щільники, розпочав з Чимчикевичем розмову (І. Франко);
Більш-менш водянистий нектар, висмоктаний із квіток, уже в тілі бджоли під час польоту починає змінюватись у медовий півфабрикат, який у вулику буде доведений до стану меду (з наук.-попул. літ.);
// Вигот. з меду; з медом, на меду.
Трудівнику медові пишки, а ледарю – ялинові шишки (прислів'я);
Осьде пряничок чудовий, Не абиякий – медовий (Л. Глібов);
Медові вина виготовляють з липового або гречаного меду з додаванням плодоягідних соків (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. медо́ве, вого, с. У феодальні часи – податок з медозбору (у 2 знач.).
– Запровадить він [пан] три дні панщини, подвоїть поволовщину, медове і всі інші данини (З. Тулуб).
2. Такий, як мед (про запах); духмяний.
Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Н. Кобринська);
Над селом – туман, Дух медовий трав... (І. Муратов);
// Схожий кольором на мед; золотаво-жовтий.
Навколо був золотаво-жовтий медовий світ, і це був перший колір, який вона [бджілка] пізнала (О. Іваненко);
// Солодкий, як мед.
Прозорі дині наче стікали солодким медовим соком (В. Собко).
3. перен. Занадто люб'язний.
Я прихилив очі до малюнка: портрет був просто моторошний – лице гостре, як у пацюка, в обгризених віях – гадючі зелені очиці. Посмішка – медова (С. Васильченко);
Голос має він медовий, Надокучає ж – мов комар (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)