медуза
МЕДУ́ЗА, и, ж.
1. У давньогрецькій міфології – одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе в каміння.
[Прісцилла:] Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху). [Круста:] Я, здається, не Медуза, а господиня наче скам'яніла, угледівши мене (Леся Українка).
2. Кишковопорожнинна морська тварина з прозорим драглистим тілом, переважно зі щупальцями.
Тоня побрела швидше. Жахало її тільки, коли медузи раз у раз торкались у воді її голого тіла, жалили ноги (О. Гончар);
Медузи відчувають наближення шторму за 10–12 годин до його настання (з газ.);
* У порівн. – Насте – троянда! Запашна й колюча троянда. Солодко дихати її ароматом, але чому вона холодна, як медуза, і, як медуза, опікає своєю красою? (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)