1. Словник української мови у 20 томах

медуза

МЕДУ́ЗА, и, ж.

1. У давньогрецькій міфології – одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе в каміння.

[Прісцилла:] Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху). [Круста:] Я, здається, не Медуза, а господиня наче скам'яніла, угледівши мене (Леся Українка).

2. Кишковопорожнинна морська тварина з прозорим драглистим тілом, переважно зі щупальцями.

Тоня побрела швидше. Жахало її тільки, коли медузи раз у раз торкались у воді її голого тіла, жалили ноги (О. Гончар);

Медузи відчувають наближення шторму за 10–12 годин до його настання (з газ.);

* У порівн. – Насте – троянда! Запашна й колюча троянда. Солодко дихати її ароматом, але чому вона холодна, як медуза, і, як медуза, опікає своєю красою? (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. медуза — меду́за іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. медуза — Водяне серце. Словник синонімів Караванського
  3. медуза — -и, ж. 1》 У давньогрецькій міфології – одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе на каміння. 2》 Кишковопорожнинна морська тварина з прозорим драглистим тілом, перев. зі щупальцями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. медуза — меду́за (грец. Μέδουσα) 1. В давньогрецькій міфології одна з трьох жінок-страховищ, серед яких лише вона була смертною. 2. Вільноплаваючий організм, що являє собою статеву форму кишечнопорожнинних тварин. Поширена переважно в морях. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. медуза — Статеве покоління сцифомедуз і гідрозоїв; тіло драглисте у вигляді парасолі; з запліднених яєць розвиваються поліпи. Універсальний словник-енциклопедія
  6. медуза — МЕДУ́ЗА (морська тварина з прозорим драглистим тілом), СЕ́РЦЕ діал. Медузи, як дивні водяні квіти, хиталися в затоці з боку на бік (Л. Дмитерко); Між рибою біліло, як холодець, серце, тобто медуза (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  7. медуза — МЕДУ́ЗА, и, ж. 1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе в каміння. [Прісцілла:] Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху). Словник української мови в 11 томах