медівник
МЕДІВНИ́К, а́, ч.
1. Те саме, що медя́ни́к.
[2-й чоловік:] Подивився б ти, як він було увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медівника дасть, тому бублика, іншому копійку... (М. Кропивницький);
[Бабуся:] Зрозумійте, маю свято, А роботи ще багато... Чи спеклись медівники, Чи готові пиріжки? (О. Олесь);
* У порівн. Голубив [капітан] її словами, як медівниками (Марко Черемшина).
2. бот., діал. Підмаренник.
Словник української мови (СУМ-20)