межень
МЕ́ЖЕНЬ і рідше МЕЖІ́НЬ, меже́ні, ж.
Низький рівень води в річці, озері (перважно влітку).
Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з'являються мілини (з навч. літ.);
Настояща добич [у рибалок] – то межінь. Сказано – літо: на все хороше (Сл. Б. Грінченка);
Зимова межень.
Словник української мови (СУМ-20)