межень
МЕ́ЖЕНЬ, МЕЖІ́НЬ, меже́ні, ж.
1. Низький рівень води в річці, озері (переважно влітку).
Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з’являються мілини (Фіз. геогр., 7, 1957, 108);
Зимова межень.
2. діал. Середина літа, час, коли річки мають низький рівень води.
Настояща добич [у рибалок] — то межінь. Сказано — літо: на все хороше (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)