мелодійність
МЕЛОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. мелоді́йний 1; милозвучність.
Йому здалося, що його голос набув ще дужчої сили й мелодійності, ніжності та грації, виразності і краси (Ю. Яновський);
Глибоким змістом і своєю чарівною красою, задушевністю, м'якою мелодійністю численні словацькі пісні нагадують пісні українські (О. Гончар);
Коли ми чуємо ім'я Тараса Шевченка, воно передусім асоціюється в нас з ім'ям великого геніального поета, твори якого вражають багатством думки, силою й глибиною почуття, чарують розмаїтістю художньої форми, мелодійністю мови... (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)