мелодія
МЕЛО́ДІЯ, ї, ж.
1. Художньо усвідомлена послідовність музичних звуків, організованих ритмічно і ладово-інтонаційно.
Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Леся Українка);
З вікон уже полилась задьориста мелодія польки, замигтіли тіні танцюристів (Ю. Шовкопляс).
2. Мелодійність, милозвучність.
Поряд із наголосами й паузами найважливіше значення для виявлення точного смислу сказаного має мелодія інтонацій (з навч. літ.);
Весняний гук іде в народі, Що рідну землю засіва... Ой скільки тонів і мелодій! Ой що ж то будуть за жнива! (М. Рильський);
* Образно. Згори вторувала тій мелодії барв безладна гармонія мідяних дзвоників отари, що паслась по горах (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)