мелодія
(від гр. melodia — спів, пісня) — 1. Одноголосне вираження образно — поетичного змісту музичної думки. М. — 'найсуттєвіша сторона музики'(С.Прокоф’єв), а 'справа інших компонентів — гармонії, інструментовки, контрапункту — доповнювати, домальовуватимелодичну думку'(М.Глінка). М. може існувати та художньо впливати в одноголоссі, в поєднанні з іншими голосами (поліфонія) абоз супроводом (гомофонія). Через М. виявляються можливості ладу, ритму, метру, музичної форми, інших елементів музики. М. — найважливіший виражальний засіб народної та академічної музики, хоча в т.з.'сучасній' музиці та особливо поп-, рок-, репі М. втрачає своє домінування. 2. Послідовний ряд звуків, об’єднаних певними співвідношеннями висоти, тривалості, сили на ґрунті ладу, метруу послідовності на відміну від гармонії, яка об’єднує звуки в одночассі. 3. Головний голос гомофонного викладу, який зосереджує наспівність, злитність і осмисленість. 4. Смислова та образна єдність, концентрація музичної виразності та музичної думки. Затипом М. яскраво характеризує стиль, жанр музичного твору, його національний колорит.
Словник-довідник музичних термінів