мельниченко
МЕЛЬНИЧЕ́НКО, а, ч.
Син мельника.
Туровець із приємністю оглядав мельниченка, йому подобалось його юне довірливе обличчя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)МЕЛЬНИЧЕ́НКО, а, ч.
Син мельника.
Туровець із приємністю оглядав мельниченка, йому подобалось його юне довірливе обличчя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)