мергель

МЕ́РГЕЛЬ, ю, ч.

Осадкова гірська порода, що складається з глини й вапняку.

У тому разі, коли вапняк має значну домішку глини, його називають мергелем (з навч. літ.);

У Криму є великі поклади високоякісних мергелів, на базі яких доцільно спорудити цементний завод (з газ.).

Значення в інших словниках

1. мергель — ме́ргель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мергель — -ю, ч. Осадова гірська порода, що складається з глини і вапняку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мергель — Рухляк, вапняк  Словник чужослів Павло Штепа
4. мергель — ргель (нім. Mergel, від лат. marga – рухляк) осадочна гірська порода, яка складається переважно з вапняку та глин. Використовують у цементній промисловості, будівництві.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. мергель — Осадова гірська порода, переважно з кальциту і глинистих мінералів; поширений; використовуть для виготовлення цементу і як мінеральне добриво; в Україні — Дніпровсько-Донецька і Причорноморська западини.  Універсальний словник-енциклопедія
6. мергель — МЕ́РГЕЛЬ, ю, ч. Осадочна гірська порода, що складається з глини і вапняку. У тому разі, коли вапняк має значну домішку глини, його називають мергелем (Курс заг. геол.  Словник української мови в 11 томах