мережати
МЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і МЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що.
1. Робити мережку (у 1 знач.).
Галя полюбила свого хрещеника як рідну дитину. Сорочечки йому шила й мережала (Панас Мирний);
Сорочка в його була вишивана та вимережана. Хто йому, рябому, так вишивав та мережив? (Марко Вовчок);
Дівчина вміла мережити, вміла вишивати і простим хрестиком, і болгарським, і навіть гладдю (О. Донченко);
* У порівн. – Мій син служить у пристава в канцелярії: там пише хлопчина, як мережить (С. Васильченко).
2. Те саме, що вишива́ти.
А вельможна панна сіла си в віконце, Тонесеньку хустку злотом мережить (Ю. Федькович);
Та візьми вишиванку з планшета в крові, Де Оксана мережала маки (Л. Забашта).
3. Вирізьблювати візерунки на дереві, дерев'яних предметах.
Одні [козаки] перековували коней, лагодили вози, мазали дьогтем мажари, інші .. мережили ярма, люшні і задники на гарбах (П. Панч);
У шкільній майстерні виготовили різці та жолобчасті долотця. Разом з учнями мережив узорами полиці і Турбай (І. Волошин).
4. перен. Вкривати яку-небудь поверхню лініями, плямами, що нагадують мереживо.
Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину (І. Нечуй-Левицький);
Уже завечоріло. Широкі тіні простяглись і мережили степ (О. Стороженко);
Біля потічка горобці пили воду, мережали лапками густу грязючку (Григорій Тютюнник);
Роки зарівняли траншеї глибокі, Що з півдня на північ мережили поле (Г. Бойко);
// Дрібно писати на папері; взагалі писати, розповідати барвисто, витіювато, пишномовно.
Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи (Т. Шевченко);
Перо моє – пісні мережить, пісні, що закликають в бій (П. Тичина);
Дід пригадав, знайшов перервану нитку [розповіді] і знов почав мережити поволі епопею геройську (В. Гжицький);
// Рухаючись, прокладати невидимі лінії на чому-небудь.
Він швидкими кроками мережить кімнату з кутка в куток (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)