мережати

МЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і МЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., що.

1. Робити мережку (у 1 знач.).

Галя полюбила свого хрещеника як рідну дитину. Сорочечки йому шила й мережала (Панас Мирний);

Сорочка в його була вишивана та вимережана. Хто йому, рябому, так вишивав та мережив? (Марко Вовчок);

Дівчина вміла мережити, вміла вишивати і простим хрестиком, і болгарським, і навіть гладдю (О. Донченко);

* У порівн. – Мій син служить у пристава в канцелярії: там пише хлопчина, як мережить (С. Васильченко).

2. Те саме, що вишива́ти.

А вельможна панна сіла си в віконце, Тонесеньку хустку злотом мережить (Ю. Федькович);

Та візьми вишиванку з планшета в крові, Де Оксана мережала маки (Л. Забашта).

3. Вирізьблювати візерунки на дереві, дерев'яних предметах.

Одні [козаки] перековували коней, лагодили вози, мазали дьогтем мажари, інші .. мережили ярма, люшні і задники на гарбах (П. Панч);

У шкільній майстерні виготовили різці та жолобчасті долотця. Разом з учнями мережив узорами полиці і Турбай (І. Волошин).

4. перен. Вкривати яку-небудь поверхню лініями, плямами, що нагадують мереживо.

Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину (І. Нечуй-Левицький);

Уже завечоріло. Широкі тіні простяглись і мережили степ (О. Стороженко);

Біля потічка горобці пили воду, мережали лапками густу грязючку (Григорій Тютюнник);

Роки зарівняли траншеї глибокі, Що з півдня на північ мережили поле (Г. Бойко);

// Дрібно писати на папері; взагалі писати, розповідати барвисто, витіювато, пишномовно.

Хоч доведеться розп'ястись! А я таки мережать буду Тихенько білії листи (Т. Шевченко);

Перо моє – пісні мережить, пісні, що закликають в бій (П. Тичина);

Дід пригадав, знайшов перервану нитку [розповіді] і знов почав мережити поволі епопею геройську (В. Гжицький);

// Рухаючись, прокладати невидимі лінії на чому-небудь.

Він швидкими кроками мережить кімнату з кутка в куток (Н. Рибак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me