мерехкотіти
МЕРЕХКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм.
Те саме, що мерехті́ти 2.
Коли будився [Іван], перша його думка була: муха там десь пищить у пітьмі, не бачить сонічка [сонечка], до котрого так полискувалася і крильцями мерехкотіла! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)