мерехкотіти
МЕРЕХКОТІ́ТИ, ти́ть, недок., розм. Те саме, що мерехті́ти 2.
Коли будився [Іван], перша його думка була: муха там десь пищить у пітьмі, не бачить сонічка [сонечка], до котрого так полискувалася і крильцями мерехкотіла! (Фр., III, 1950, 130).
Словник української мови (СУМ-11)