мерехтливий

МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, а, е. Який мерехтить.

Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (Кир., Вибр., 1960, 366);

Тільки лиш за горами, вкритими густим лісом, заховалося сонце, як небо вже немов хтось засіяв мерехтливими зорями (Ткач, Крута хвиля, 1954, 74);

Юркові завжди було чомусь весело дивитись на її світлі мерехтливі очі, на усміхнене обличчя (Донч., IV, 1957, 283);

У мерехтливому мереживі хуртовини з’явилась рухома пляма. Кінь! (Дмит., Обпалені.., 1962, 53);

Мерехтливе повітря м’яко струмувало, наче підлизуючи своїми рухливими течіями потойбічні висоти, бліндажі, далекі дерева (Гончар, III, 1959, 391);

За туманом, за Мурманом — Хаос чорних скель, Віє сірим, мерехтливим,.. Подихом пустель (Гірник, Стартують.., 1963, 92).

Значення в інших словниках

1. мерехтливий — мерехтли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мерехтливий — Миготливий, мигтючий, блискотливий, ряхтливий, ок. блимкий, д. блимаючий.  Словник синонімів Караванського
3. мерехтливий — [меиреихтливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. мерехтливий — -а, -е. Який мерехтить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мерехтливий — МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, а, е. Який мерехтить. Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І. Кириленко); Тільки лиш за горами, вкритими густим лісом, заховалося сонце, як небо вже немов хтось засіяв мерехтливими зорями (Д.  Словник української мови у 20 томах
6. мерехтливий — МИГОТЛИ́ВИЙ (який мигтить), МЕРЕХТЛИ́ВИЙ, ХИСТКИ́Й, РЯХТЛИ́ВИЙ розм. Він дивився в небо, бо хотілося побачити лице місяця, миготливі зорі (І. Чендей); Каганець ллє нерівне мерехтливе світло (І.  Словник синонімів української мови
7. мерехтливий — Мерехтли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)