мертвеччина
МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, ж.
1. Трупи тварин; щось мертве.
Ну, добре, Макс іде на компроміс: нехай вони собі їдять шматки свинячої мертвеччини, а він їм за цей час читатиме рукопис (В. Винниченко).
2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність.
Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (І. Франко);
Багатьма прикладами й фактами він [М. Драгоманов] розвінчував .. крутійство старої “Правди” [журналу народовців], мертвеччину і схоластику її програми (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)