мертвеччина
МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, ж.
1. Трупи тварин; щось мертве.
Ну, добре, Макс іде на компроміс: нехай вони собі їдять шматки свинячої мертвеччини, а він їм за цей час читатиме рукопис (В. Винниченко).
2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність.
Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (І. Франко);
Багатьма прикладами й фактами він [М. Драгоманов] розвінчував .. крутійство старої “Правди” [журналу народовців], мертвеччину і схоластику її програми (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мертвеччина — мертве́ччина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мертвеччина — мертвечина, -и, ж. 1》 Трупи тварин; щось мертве. 2》 перен., розм. Розумовий та моральний занепад, застій, інертність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мертвеччина — ПА́ДЛО (труп, трупи тварин), ПА́ДАЛЬ, СТЕ́РВО, СТЕРВ'Я́ТИНА розм., ПА́ДЛИНА діал., ПАДАЛИ́ЗНА рідше; МЕРТВЕ́ЧЧИНА (МЕРТВЕЧИ́НА), ЗДОХЛЯ́ТИНА розм., ДОХЛЯ́ТИНА розм. (труп, трупи, м'ясо здохлих тварин). Словник синонімів української мови
- мертвеччина — МЕРТВЕ́ЧЧИНА, МЕРТВЕЧИ́НА, и, ж. 1. Трупи тварин; щось мертве. 2. перен., розм. Розумовий і моральний занепад, застій, інертність. Церковщина звільна вбиває також народні школи, засуджуючи їх на бездіяльність і мертвеччину (Фр. Словник української мови в 11 томах